Пам’ятник Воїну-визволителю
Пам’ятник, присвячений воїнам-визволителям Харкова, розташований на перехресті вулиць 23 серпня та проспекту Науки біля виходу зі станції метро з такою самою назвою. Був відкритий у 1981 р.
Історія
Пам’ятники радянського періоду, переважно присвячені героїзму та вшануванню пам’яті радянських воїнів-переможців та радянських громадян – жертв окупантів, що цілком вписувалося у концепт «Великої вітчизняної війни». Більшість з них з’являється у 1960-1980-х рр. Пам’ятники воїнам-визволителям, часто грандіозні за свої масштабами, були встановлені в СРСР та за його межами, переважно у країнах Східної Європи.
Найбільш знакові для Харкова це меморіальний комплекс Слави (1977 р.) та пам’ятник воїну-Визволителю (1981 р.). Авторами пам’ятника воїну-Визволителю є скульптори Я. Рик та І. Ястребов; архітектори Е. Черкасов, А. Максименко та Є. Святченко. Пам’ятник зображає радянського воїна, який підняв вгору автомат.
Поруч з основним монументом встановлено постаменти із зображенням дат початку та закінчення радянсько-німецької війни та дві гармати.
Попередньо скульптура малша зображати двох воїнів, але цей проект не був реалізований через нестачу фінансування. За міською легендою пам’ятник мав містити більш звичний для Другої світової війни автомат ППШ з дисковим магазином, але він виглядав з боку вулиці Ключковської схожим на хрест. Нібито через це ППШ змінили на пістолет-кулемет Судаєва.
У 2010 р. після багатьох років після спорудження, відбулась реконструкція та його урочисте відкриття. У 2013 р. пам’ятник, наказом Міністерства культури, внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток. У квітні 2015 р. на верхівці пам’ятника встановлено український прапор.
Відео пам’ятника з різних ракурсів:
Пам’ятник “Воїну визволителю” став символом визволення Харкова. Зокрема, завдяки пам’ятнику та вказаним топонімічним об’єктам дата 23 серпня широко відома харків’янам та гостям міста та вписалася в історію міста як знакова подія. Водночас, харківський дослідник Андрій Парамонов, вважає цю дату помилковою і датує остаточне визволення міста 30-м серпня 1943 р. Харківські історики продовжують аргументувати недоречність привязки визволення міста та поєднання цієї події з Днем міста Харкова, вважаючи це помилковим.
У сквері за пам’ятником встановлено ще одний пам’ятний знак, що також присвячено визволенню Харкова 23 серпня 1943 р.:
Доктор історичних наук Володимир Скляр також наголошує на невідповідності 23 серпня 1943 року як події, що означає остаточне визволення міста від нацистів
Історик Филипп Дикань говорить про неможливість поєднувати день народження місця з днем визволення та зазначає помилковість означення 23 серпня як визволення міста
Історик Артем Харченко відзначає, що для сучасного Харкова залишається актуальною пам’ять про Другу світову війну, яка була сформована, починаючи з 1965 р., коли було сформульовано радянський міф про «Велику вітчизняну війну». Два останні радянські покоління сприйняли його і він став для них певним орієнтиром пам’ятання про війну. Після 2014 р. харків’яни втратили певні маркери, пов’язані з пам’яттю про війну, що було пов’язане зі зміною усталених орієнтирів.
Меморіальні практики
У серпні 2013 р., до 70-річчя визволення Харкова Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 5 гривень (тираж 20 тис. штук) із зображенням пам’ятника, який найбільше асоціюється з цією подією.
Джерело: сайт НБУ
Водночас, щороку біля пам’ятника Воїну-визволителю відбуваються меморіальні заходи, присвячені Дню пам’яті та примирення та Дню Перемоги. Вони, зазвичай, відбуваються за участю міської організації ветеранів, адміністрації Шевченківського району міста, учнів шкіл. Відбувається покладання квітів, хвилина мовчання, виступи дитячих творчих колективів.